“Захар Беркут” – це історія про свободу
Іван Франко написав твір “Захар Беркут”, коли йому було 26 років.
Це твір юнака, який уже пережив своє перше велике кохання. Це твір юнака, який уже двічі побував у тюрмі... Немає кращої школи свободи, аніж тюрма. Тюрма найкраще вчить, що свобода – це цінність!
Тож коли говоримо про слоган фільму “У свободі моя сутність”, то, мабуть, твір
справді про це. “Захар Беркут” – це історія про свободу.
Юнак, який втратив своє кохання через тюрму, через звинувачення у тому, що він поширював неправильні політичні переконання, сидить свого часу в своєму рідному селі Нагуєвичі між вівцями, коровами, козами, з сапами, мотиками, без світла, і... хоче творити. Він отримує привід – літературний конкурс, який організовує журнал “Зоря”. Франко бере у ньому участь, і за шість тижнів пише твір “Захар Беркут”. Отже, твір, який писався півтора місяця, живе й досі, отримує нові інтерпретації.
Цікаві та маловідомі факти про Івана Франка
5 цікавих фактів про твір Івана Франка "Захар Беркут" від Богдана Тихолоза.
1. Не є історичною повістю, як його трактують.
"Історична повість, звичайно, передбачає велику частку фантазій автора. Історія — це оповідь про факти, які насправді сталися. Але ж ніхто достеменно не знає, чи було справді те, що описано в повісті Франка. Тому я переконаний, що це роман, який можна вважати історичним фентезі".
2. "Захар Беркут" - це не солоденька сентиментальна казочка.
" В творі багато сюжетних ліній і перипетій, зокрема, романтичних та любовних. Насамперед, це історія, в якій добро перемагає зло, але ця перемога в боротьбі. Твір не тільки про цю перемогу, він про жертви, мужність випробування на шляху до перемоги, тому це не казочка".
3. Не політична агітка чи програма.
"Франкові сучасники сприймали його як програму радянського соціалізму. Тухольська громада — це соціалістичний устрій. Коли писали радянські підручники з літератури, то тухольці були як такий собі комунізм. Є комуністи, які живуть спільним майном, інтересами, власністю і є капіталісти в особі Тугар-Вовка і одні з одними борються. Таке тлумачення не відповідає глибині і символіці твору".
4. "Захар Беркут" - лицарський військовий епос.
"Фатальні сцени в творі важать не менше, ніж любовні чи соціальні. Твір про війну, де є вороги, про те, що рідна земля — цілість, яку треба відстоювати і не можна здолати ні за яких обставин. І в цьому сенсі "Захар Беркут", як зразок військового епосу, є дивовижно сучасним. Ми б воліли, щоб війна була для нас лише символом давнини, але, на жаль, це реальність".
5. Приклад героїчного міфу.
"Це авторська спроба створити український героїчний міф. Сила уяви тут не менш важлива, ніж реальність. Сам Франко казав про цю повість: " Це спроба подати небувале в окрасці бувалого". Це історія успіху, перемоги, побудована на позитиві, це життєствердний міф, про воскресіння, про творення нації. Важливо, що Франко не творить моноцентричний міф, в якому є тільки один герой, а всі решту другорядні. Для українського суспільства така модель ніколи не була прийнятною. В повісті щонайменше три головні герої: Захар, Максим і Мирослава".