Цікаві та маловідомі факти про Івана Франка

1. Франко був відомий своїм інтересом до індійської культури, вивчав літературу, філософські твори, тексти Вед на санскриті. Сам він говорив: «Жаль, що я не орієнталіст». Серед перекладів Івана Франка – біблійна «Книга Буття». Досі це найбільш точний переклад цієї частини Біблії українською мовою.
2. 1908 року стан здоров’я Франка значно погіршився, однак він продовжував працювати до кінця свого життя. Період останнього десятиліття життя Франка — дуже складний. За розповідями сина Андрія, «у цей період батька переслідував дух померлого дідуся, який бив його золотим молотом по руках…» «Протягом 14-ти днів я не міг ані вдень, ані вночі заснути, не міг сидіти, і, коли, проте, не переставав робити, то робив се серед страшенного болю», – писав Іван Франко. Помер Іван Франко 28 травня 1916 року в Львові. Похований на Личаківському кладовищі в Львові.
3. Іван Франко був відомий своїми атеїстичними поглядами. Про це згадував отець Макарій Каровець: «Тут пригадуємо, що Франко майже від перших хвилин свого виступу аж до смерті був у нас головним пропагатором виразного атеїзму.
4. В інституті германістики Віденського університету, в якому Іван Франко успішно захистив докторську дисертацію, встановлена меморіальна дошка Іванові Франку. Відкрита 29 жовтня 1993 року. На Постгассе, 8 знаходиться погруддя письменникові. Пам’ятник був відкритий 28 травня 1999 року. Пам’ятна дошка також встановлена на будинку, в якому жив письменник за адресою: Відень, Віпплінґерштрассе, 26.
5. Франко на сьогодні – єдиний український поет, який номінувався на здобуття Нобелівської премії з літератури.

5 цікавих фактів про твір Івана Франка "Захар Беркут" від Богдана Тихолоза.

1. Не є історичною повістю, як його трактують.

"Історична повість, звичайно, передбачає велику частку фантазій автора. Історія — це оповідь про факти, які насправді сталися. Але ж ніхто достеменно не знає, чи було справді те, що описано в повісті Франка. Тому я переконаний, що це роман, який можна вважати історичним фентезі".

2. "Захар Беркут" - це не солоденька сентиментальна казочка.

" В творі багато сюжетних ліній і перипетій, зокрема, романтичних та любовних. Насамперед, це історія, в якій добро перемагає зло, але ця перемога в боротьбі. Твір не тільки про цю перемогу, він про жертви, мужність випробування на шляху до перемоги, тому це не казочка".

3. Не політична агітка чи програма.

"Франкові сучасники сприймали його як програму радянського соціалізму. Тухольська громада — це соціалістичний устрій. Коли писали радянські підручники з літератури, то тухольці були як такий собі комунізм. Є комуністи, які живуть спільним майном, інтересами, власністю і є капіталісти в особі Тугар-Вовка і одні з одними борються. Таке тлумачення не відповідає глибині і символіці твору".

4. "Захар Беркут" - лицарський військовий епос.

"Фатальні сцени в творі важать не менше, ніж любовні чи соціальні. Твір про війну, де є вороги, про те, що рідна земля — цілість, яку треба відстоювати і не можна здолати ні за яких обставин. І в цьому сенсі "Захар Беркут", як зразок військового епосу, є дивовижно сучасним. Ми б воліли, щоб війна була для нас лише символом давнини, але, на жаль, це реальність".

5. Приклад героїчного міфу.

"Це авторська спроба створити український героїчний міф. Сила уяви тут не менш важлива, ніж реальність. Сам Франко казав про цю повість: " Це спроба подати небувале в окрасці бувалого". Це історія успіху, перемоги, побудована на позитиві, це життєствердний міф, про воскресіння, про творення нації. Важливо, що Франко не творить моноцентричний міф, в якому є тільки один герой, а всі решту другорядні. Для українського суспільства така модель ніколи не була прийнятною. В повісті щонайменше три головні герої: Захар, Максим і Мирослава".